скатерка
СКА́ТЕРКА, и, ж.
Вигот. із тканини особливого ґатунку або в'язаний виріб, яким покривають стіл.
Невістка заслала стіл білою скатеркою, поклала на столі хліб та сіль (І. Нечуй-Левицький);
В просторій кімнаті стояло щось із п'ятнадцять столиків, вкритих скатерками з грубого полотна (М. Трублаїні);
* У порівн. З обох боків дороги, скільки скинеш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою (М. Коцюбинський);
Слалися [луки] скатеркою (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)