скерувати —
скерува́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
скерувати —
див. скеровувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скерувати —
НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док.
Словник синонімів української мови
скерувати —
СКЕРУВА́ТИ див. скеро́вувати.
Словник української мови в 11 томах
скерувати —
Скерува́ти, -ру́ю, -єш гл. Направить. Одчини браму та скеруй половими добре, щоб часом не зачепиться. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка