скирта
СКИ́РТА, и, ж.
Маса сіна, соломи або необмолочених снопів, що її укладають для зберігання просто неба у вигляді прямокутника з двосхилим верхом.
Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току (І. Нечуй-Левицький);
У Жменяковому дворі стояла скирта свіжонамолоченої соломи (М. Томчаній);
Звертали [фашисти] з магістральних шляхів в глухіші місця, розсипалися лугами-берегами, заривалися в скирти сіна (О. Гончар);
// чого, перен., розм. Велика кількість.
Щоб набрати сил надалі, Поїдав [монах] ковбасок скирту (В. Самійленко);
* Образно. Лиш царство заяче гасає і живе, Бринить деінде безголовий сонях, І скирта-дума у сніги пливе, Пливе стара, позаторішня соня (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)