склеп
СКЛЕП, у, ч.
1. Закрите підземне приміщення, в якому зберігаються труни з померлими.
Єремії здалося, що десь в стіні одчинили склеп з-під землі й звідтіль, з одчиненої домовини, встав мрець в червоній мантії (І. Нечуй-Левицький);
Камінний склеп. У підземеллі, в колі світла, що падає десь згори, – два камінних саркофаги (І. Волошин);
Носили б квіти правнуки дбайливі, покоївся б у склепі його прах (Л. Костенко);
* У порівн. Вдень тут сіро, похмуро, як у склепі (П. Колесник);
// Розташоване під землею або всередині гірського масиву заглиблення, порожнистий простір з виходом на поверхню; підвал, підземелля, печера.
В тяжких кайданах, в склепі кам'яному, .. сидів Валентій Вже другий місяць (І. Франко).
2. чого, на що і без дод. Підсобне приміщення для зберігання зброї, господарського реманенту і т. ін.; склад.
З четвертого боку майдану розташувалися військові споруди: будинок гетьмана, .. писарева, суддева та осавулова хати, склепи на зброю (З. Тулуб);
У дворі був палісадник, .. в глибині містився склеп сільськогосподарського реманенту (Л. Первомайський).
3. діал. Крамниця.
Іду далі. До склепу з одежею .. Не зараз угадав крамар, на який товар я купець (Л. Мартович);
Хлопчисько під склепом парфумів Гукає: – Мило “Ампір”! (В. Еллан-Блакитний).
4. рідко. Те саме, що склепі́ння 1.
* Образно. Я оглянувсь – аж з заходу хмара летить На крилах широких по синьому склепу (Л. Боровиковський).
Словник української мови (СУМ-20)