скоботати
СКОБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок., кого, що, діал.
1. Лоскотати.
Волос скобоче йому долоню (Л. Мартович);
Ніздрі скоботав запашний дух рум'янку й кінської м'яти (П. Козланюк);
* Образно. Сонечко своїми проміннями, мов легіник, скобоче та цілує леваду (Марко Черемшина).
2. Скрекотати.
Комарі, задуха, твань. Не скобоче дика качка, не надуває свого вола водяний бугай, не чути плюскоту хвилі (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)