скомпонувати
СКОМПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
1. Док. до компонува́ти 1.
Я скомпонував зміст книги [“Сорок вісім годин”], ідучи, власне, за перенесеним у літературу принципом політичного плаката: виразність композиції, ударна деталь, гротеск для негативних образів (Ю. Смолич);
Скомпонувати черговий номер журналу.
2. Створити, написати що-небудь; скласти композицію (картини, музичного, художнього твору і т. ін.).
Їм я квашу солоденьку; Здумав загадку стареньку; Покіль другу скомпоную – Розгадайте перше цюю (Л. Глібов);
Робота ж його [вчителя] була така, що мав скомпонувати й вивчити промову на прощання пана директора (Л. Мартович);
Оригінально і красиво скомпонував Лисенко картину зимової хуги (з навч. літ.);
Єгор Мовчан створив нову мелодію на текст Думи, скомпонував до неї музичний супровід (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)