скребло

СКРЕБЛО́, а́, с.

1. архл. Кремнієве знаряддя первісної людини, яким користувалися для різання, скобління, обробки і т. ін. чого-небудь.

В процесі розвитку мисливства, поряд з дерев'яним списом з гострим обпаленим кінцем, появились і нові кам'яні знаряддя праці: гостроконечник .. і скребло (з наук. літ.).

2. Те саме, що скребни́ця.

Чистити [коней] скреблом не слід, бо його зубці подразнюють і ранять шкіру (із журн.).

Значення в інших словниках

1. скребло — скребло́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. скребло — -а, с. 1》 археол. Кремнієве знаряддя первісної людини, яким користувалися для різання, скобління, обробки і т. ін. чого-небудь. 2》 Те саме, що скребниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скребло — СКРЕБНИ́ЦЯ (ШКРЕБНИ́ЦЯ) (металева щітка для чищення коней), СКРЕБЛО́, ШКРЕБО́К, ГРЕБЛИ́ЦЯ діал., ГРЕ́БЛО́ діал., ЗГРЕ́БЛО діал. Омелян Кирилович показав, як треба чистити лошат, і потім дав кожному школяреві по скребниці (І. Багмут); Батько його..  Словник синонімів української мови
4. скребло — Скребло́, -ла́, -лу́; скре́бла, скре́бел  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. скребло — СКРЕБЛО́, а́, с. 1. архл. Кремнієве знаряддя первісної людини, яким користувалися для різання, скобління, обробки і т. ін. чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
6. скребло — Скребло́, -ла с. Скребница.  Словник української мови Грінченка