скульптура
СКУЛЬПТУ́РА, и, ж.
1. тільки одн. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну або рельєфну форму і виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини і т. ін.).
[Річард:] Ви хочете, щоб зрадив я скульптуру? Не можу я, бо зрадником не вдався (Леся Українка);
Риси реалізму притаманні й античній літературі і скульптурі, і Рабле, і Боккаччо, і Аріосто, і Шекспіру, і Гете (М. Рильський).
2. Твір цього виду мистецтва (статуя, бюст, барельєф і т. ін.).
Хата, грубо збита з колод; великий коминок, на ньому бюст; статуетки і кілька уламків античної скульптури (Леся Українка);
Вестибюль музею образотворчих мистецтв. Масивні сходи ведуть на другий поверх. Колони, дзеркало, кілька скульптур (Л. Дмитерко);
// збірн. Сукупність таких творів.
Грецькі фавни й сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)