скін
СКІН, ско́ну, ч., уроч.
Те саме, що смерть.
Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани, але до скону їй служив без зради, без омани (Леся Українка);
Та не журися, нене, .. За рідне слово й пісню Твій син піде на скін! (Д. Павличко);
// Кінець, межа.
Довгий день уже при сконі (В. Мисик).
◇ (1) До ско́ну вікі́в, рідко – назавжди, навіки, до віку.
Вірю: до скону віків не порушиться слово богинь! (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)