слабіти
СЛАБІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Те саме, що сла́бнути.
Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була, затим, що вона усе старіла, слабіла, все більш тратила міць і прудкість (Марко Вовчок);
Робота взимку, в душній хаті та в чаду від каганця, була ще важча для малоздорової Оксани, і вона марніла та слабіла ще дужче (Л. Яновська);
Руки його слабіли і тремтіли від тягаря, що лежав на вилах (Григорій Тютюнник);
Без діла слабіє сила (приказка).
2. Бути слабим (у 1 знач.); хворіти.
Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)