слимак
СЛИМА́К, а́, ч.
1. Безхребетна тварина роду черевоногих молюсків; равлик.
Голе м'яке тіло слимака вкрите слизом, що залишається, як добре видимий слід, на шляху, яким проповз слимак. Слимак – сірого кольору (з наук. літ.);
Виноградні слимаки давно споживаються в їжу людиною, а устриці вважаються делікатесом (з наук. літ.);
* У порівн. Вона, мов той слимак у свою шкаралущу, сховалась у власне горе (М. Коцюбинський);
За годиною година Слимаком повзе над ним [князем] (І. Франко).
2. перен., розм. Безхарактерна, слабовільна, нікчемна людина.
– Цей безвольний слимак не страшний. Він боїться викриття і мовчатиме (А. Хижняк).
3. заст., розм. Послушник.
Добре врем'я угодивши І сіркою хлів накуривши, – Без крику крадуть слимаки Гусей, качок, курей, індиків у Гевалів і Амаликів, Що роблять часто і дяки (І. Котляревський);
– Дивіться, .. ондечки стоїть недоук попович, що тинявсь по монастирях, був слимаком та розпивсь (І. Нечуй-Левицький);
– Певно, твої слимаки подумали, що і я польський пан, – зауважив Сагайдачний, – бо довго не хотіли відчинити (З. Тулуб).
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) [той] слима́к, зі сл. лі́зти, повзти і т. ін., зневажл. – дуже повільно.
“Ах, мій Боже! лізе, як той слимак” – думала Софія, ведучи свою пані. Їй було сором (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)