слоник
СЛО́НИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до слон 1;
// Маленька фігурка слона; іграшковий слон.
На буфеті, тумбочці, етажерці і вікні – всюди стояли фігурки маленьких слоників, білих лебедиків, сірих гусят й жовтих каченят (С. Чорнобривець);
Мама слоника Купила Заводного (Г. Бойко).
2. Жучок з довгим хоботком, який є шкідником рослин; довгоносик.
П'ятикрапчатий слоник .. розповсюджений по всій степовій і лісостеповій зонах України (з наук. літ.);
Дівчинка стукала обережно по стовбурах дерев, і падали на розстелене рядно, удаючи мертвих, казарки і слоники (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)