сночи
СНО́ЧИ, присл., діал.
Учора ввечері.
“Дали мої газдині сночи пацяті їсти та й забули цебер узяти ..” (Л. Мартович);
Бронко з'явився на вокзалі у Нашому до першого поїзда, що відходив у напрямі Ставок. Каминецький поїхав туди ще сночі (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)