снувальник

СНУВА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто снує пряжу, виготовляючи основу для тканини;

// Робітник, що працює на снувальній машині.

Значення в інших словниках

1. снувальник — снува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. снувальник — -а, ч. Той, хто снує пряжу, виготовляючи основу для тканини. || Робітник, що працює на снувальній машині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. снувальник — СНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто снує пряжу, виготовляючи основу для тканини; // Робітник, що працює на снувальній машині.  Словник української мови в 11 томах