согрішати
СОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., рел., розм.
Робити, чинити гріх (у 1, 2 знач.); грішити.
Нічим ми так не согрішаєм на світі, як язиком, осуждаючи [осуджуючи] один одного (Г. Квітка-Основ'яненко);
Дівчинка хреститься й дає слово, що согрішила вона в останній раз (О. Донченко);
– Тільки я й согрішила раз на віку, як у корчмі пробила залізною кочергою дякові голову... (І. Нечуй-Левицький);
– У вас трапився гріх, і ви... ви хочете спокутувати його в монастирі? .. – Я не согрішила (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)