сокотити
СОКОТИ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., кого, що, діал.
1. Берегти.
– Що буде з дітьми, як маму заженуть кудись далеко? – думав Василько. – Хто їм раду дасть? А вона ж так просила сокотити дітей, так заповідала (А. Турчинська).
2. Стерегти.
Сон налягає. Щоб одігнати його, Іван встромлює очі в живий вогонь. Він мусить сокотити вогонь, сю полонинську душу (М. Коцюбинський);
Сокотив я вівці в зеленій долині, Сокотив та слухав, як дзвонці [дзвоники] дзвонили (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)