солонуватий
СОЛОНУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи, злегка солоний.
На губах [у волів] блищала великі нерівні краплини поту. Він такий же теплий і солонуватий, як і в людини (М. Стельмах);
Він не міг, як генерал Кульбашний, нагримати, сказати міцне слівце, кинути трохи солонуватий жарт (Н. Рибак);
Солонуваті ставки;
Солонувате повітря.
Словник української мови (СУМ-20)