спектися
СПЕКТИ́СЯ¹, спечу́ся, спече́шся; мин. ч. спі́кся, спекла́ся, ло́ся; док.
1. тільки 3 ос. Стати готовим до вживання, побувши в гарячій печі, духовці, в жару і т. ін. (про хлібні вироби, страви).
Спеклася паска і висока, і жовта, і ще у печі зарум'янилась (Г. Квітка-Основ'яненко);
У грубці, в приску з-під дубових дров, Спеклась картопля (М. Рильський);
// розм. Засмажитися (про м'ясо, рибу і т. ін.).
Тетерюк швидко спікся, і хлопець почав вечеряти (О. Донченко).
2. перен., розм. Перегрітися, дуже засмагнути на сонці під час спеки; обпалити собі шкіру.
А сирота її в селі, її єдиная дитина! .. Спеклося бідне на жару. Лопуцьки їсть, ставочки гатить В калюжах з дітьми у яру (Т. Шевченко);
[Маруся:] До вечора, мабуть, зовсім спечуся... Коли б уже швидше сонечко заходило... (С. Васильченко).
3. розм. Загинути у вогні, згоріти.
Пани до одного спеклись, Неначе добрі поросята, Згоріли білії палати, А люде тихо розійшлись (Т. Шевченко);
// перен. Зазнати провалу в чому-небудь; упійматися.
На таких фальшованих цифрах Поцілуйко одного разу мало не спікся, але, зрештою, усе обійшлося (М. Стельмах).
СПЕКТИ́СЯ² див. спіка́тися.
Словник української мови (СУМ-20)