сповага
СПОВА́ГА, присл., розм.
Те саме, що по́вагом.
П'ятірка сивих плотарів Сиділа в тінях яворів, Варили кашу на триніжку, А молодий “козячу ніжку” Смоктав і річ сповага вів (А. Малишко);
Ярема заряджав рушниці і передавав їх Парамонові, а той сповага бив по вершниках (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)