сповиття
СПОВИТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. спови́ти.
Ой спи, дитя, без сповиття, Поки мати з поля прийде (з народної пісні).
2. Те, у що загортають немовля, – пелюшки із сповивачем.
Тихо заколисує дитя .. молодиця, Загортуючи [загортаючи] сина в сповиття (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)