споліскувати
СПОЛІ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш і СПОЛОСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.
Обмивати, обполіскувати, освіжати водою або іншою рідиною (часом злегка, наспіх).
Леся довго стояла біля умивальника, намилювала руки, споліскувала водою і знову намилювала (А. Хижняк);
[Панько:] Сьорбоніть, дядьку Мусію! [Копистка (повагавшись, взяв чарку, вихилив, сполоскав зуби):] І не пив би, дак через зуби... Крутять і крутять (М. Куліш);
– Ех, сорочко, моя сорочко! Я сам тебе скоро виперу, в Дунаї тебе сполощу!.. (О. Гончар);
Засміялись чарівниці, Рам'я й лоні [лона] сполоснули, Підняли угору руки Та в безодню і майнули... (Я. Щоголів);
Як завжди сполоснула [Марія] цідило й повісила його над плитою (Ірина Вільде);
Павло Заброда сполоснув у морі руки й почав перев'язувати Званцева (В. Кучер);
* Образно. Через час Чи через два прийшов указ І легіон з Єрусалима, Од того Ірода .. Ножі солдати сполоскали В дитячій праведній крові! Такеє-то на світі сталось! (Т. Шевченко);
Відразу темрява в хаті зарожевіла, червоний світ, мов червоною водою, сполоснув білу стіну (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)