спохвату

СПО́ХВАТУ, присл., розм.

Дуже швидко, поспішаючи; поспіхом, похапцем.

Вискочила [Настуся] на вулицю, зопалу та спохвату забувши навіть зачинить двері (І. Нечуй-Левицький);

Надія, не вагаючись, забрала паспорт, спохвату згребла в чемодан пожитки і прожогом вилетіла з готелю (Яків Баш);

// У пориві якого-небудь почуття; згарячу.

Спохвату ляпнувши про дівчину, він одразу ж і завагався був, бо факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці (А. Головко);

Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. спохвату — спо́хвату прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. спохвату — пр., похапцем, поспіхом, хапцем, нашвидку, хапаючись; згарячу, зопалу.  Словник синонімів Караванського
3. спохвату — див. зопалу; поспіхом; швидко  Словник синонімів Вусика
4. спохвату — присл., розм. Дуже швидко, поспішаючи; поспіхом, похапцем. || У пориві якого-небудь почуття; згарячу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. спохвату — див. впопихах, спішно, хватком  Словник чужослів Павло Штепа
6. спохвату — ЗО́ПАЛУ (у стані сильного збудження), ЗГА́РЯЧУ (ЗГА́РЯЧА), СПРОЖО́ГУ, СПО́ХВАТУ розм. Правду сказати, Василько зробив це зопалу, не подумавши (О. Донченко); Я згарячу підвівся, скинув з себе гімнастерку (А.  Словник синонімів української мови
7. спохвату — Спо́хвату, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. спохвату — СПО́ХВАТУ, присл., розм. Дуже швидко, поспішаючи; поспіхом, похапцем. Вискочила [Настуся] на вулицю, зопалу та спохвату забувши навіть зачинить двері (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
9. спохвату — Спо́хвату нар. Второпяхъ, впопыхахъ. Виїздив я з дому та спохвату забувся взяти гроші. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка