сприймання
СПРИЙМА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. сприйма́ти 1–3.
Кожну дію і кожну п'єсу він [М. Кропивницький] будував так, щоб тримати сприймання глядача в поступовому емоційному наростанні (з мемуарної літ.);
Книга – одна, книга та ж сама, але думки про неї різні. Різні не тільки вимоги читачів, різне може бути і сприймання книги (Ю. Смолич);
М. Рильський в художніх засобах, у сприйманні і розкритті явищ іде від шевченківських традицій (А. Малишко).
2. спец. Процес відображення мозком предметів і явищ об'єктивного світу, що діють у даний момент на органи чуття.
Відображення в нашій свідомості окремих предметів і явищ, як цілого, є сприймання (з навч. літ.);
В міру розвитку кори великих півкуль у дитини вдосконалюються сприймання і рухи, які поступово стають більш диференційованими (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)