сприйматися
СПРИЙМА́ТИСЯ, а́ється, недок., СПРИЙНЯ́ТИСЯ, спри́йметься, док.
1. Вважатися чим-небудь.
Коли Михайло Семенко збирався спалити “Кобзар” Тараса Шевченка і назвав “Кобзарем” свою книжку поезій, то це сприймалося як блюзнірство. Це й було блюзнірством (М. Рильський);
Він [вчитель] був трохи суворий, але такий безсторонній, що слово, сказане ним, не викликало ні в кого сумнівів, сприймалося в селі як незаперечна істина (І. Багмут).
2. Набувати сенсу; осмислюватися, усвідомлюватися.
Безладний клекіт голосів у вагоні від утоми вже навіть не сприймався, як гомін, а ніби шум далекої порожистої ріки (А. Головко).
3. тільки недок. Пас. до сприйма́ти.
Бойові порядки військ .. зараз сприймалися Хомою як одне нерозривне ціле (О. Гончар);
Оповідання – найбільш зручна форма для піднесено-емоційного ліричного відображення дійсності, що сприймається читачем у порівняно невеликий проміжок часу (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)