сприяючий

СПРИЯ́ЮЧИЙ, а, е, заст.

Який сприяє кому-, чому-небудь.

Час був тоді [в 50-х роках XIX ст.] й справді сприяючий просвітньому потягові молодих українців, їм було дозволено завести недільні та вечірні школи для убогих городян (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. сприяючий — СПРИЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до сприя́ти. Час був тоді [в 50-х роках XIX ст.] й справді сприяючий просвітньому потягові молодих українців, їм було дозволено завести недільні та вечірні школи для убогих городян (Н.-Лев., І, 1956, 629).  Словник української мови в 11 томах