спровадити —
спрова́дити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
спровадити —
Спрова́дити, спрова́джувати. 1. Ввезти (ввозити), експортувати. І в Анґлії годуть велику силу крілів та до того ще й спроваджують туди незлічиму скількість кріликів з иньших держав [...
Українська літературна мова на Буковині
спровадити —
[спровадиетие] -аджу, -диеш; нак. -ад', -ад'теи
Орфоепічний словник української мови
спровадити —
див. спроваджувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спровадити —
відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В.
Фразеологічний словник української мови
спровадити —
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ...
Словник синонімів української мови
спровадити —
СПРОВА́ДИТИ див. спрова́джувати.
Словник української мови в 11 томах
спровадити —
Спроваджувати, -джую, -єш сов. в. спровадити, -джу, -диш, гл. 1) Отправлять, отправить. Як дівчину намовили, до Вільхова спровадили. Гол. І. 86. 2) Приводить, привести. Спровадив бондаря, зробили кухву. Чуб. II. 191.
Словник української мови Грінченка