спрямовуватися
СПРЯМО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПРЯМУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Іти, рухатися в який-небудь бік, у якомусь напрямку.
Характерною особливістю блискавки є її властивість спрямовуватись до тіл, які з'єднані з землею і добре проводять електрику (з наук.-попул. літ.);
Понурий заброда, вигукнувши свої слова про нищення, спрямувався одразу до кутка (П. Загребельний);
[У космосі] відбувається перерозподіл маси крові [людини], що циркулює, – з нижньої частини тіла вона спрямовується у верхню (з наук.-попул. літ.);
// Націлюватися перев. чим-небудь кудись.
Всі колючі гілки, здається, умисне спрямувались своїми вістрями Серьожці межи очі (О. Гончар);
Щохвилини могла ввійти в бухту [Одеси] й вся ескадра Антанти – і сотні жерл далекобійної морської артилерії спрямуються на квартали міста (Ю. Смолич);
// перен. Зосереджуватися на чому-небудь (про зусилля, енергію, здібності і т. ін.).
Його темний розум завжди спрямовувався на одне: зберегти все в господарстві і вціліти (з газ.);
// перен. Направлятися проти кого-, чого-небудь, на когось, щось.
Почали проробляти [Надійку] на нарадах і засіданнях, на неї спрямовувалося невдоволення робітниць, у яких знизився заробіток (В. Козаченко).
2. тільки недок. Пас. до спрямо́вувати.
Сковорода жив в історичну епоху, коли ідеологічне життя суспільства значною мірою спрямовувалося церквою (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)