спізнавати
СПІЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., СПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Виявляти в кому-, чому-небудь когось знайомого або щось знайоме; упізнавати.
Брат сестри не спізнав (П. Чубинський);
Ти ж мовчки сиділа, й не міг Тебе я спізнати відразу (В. Самійленко).
2. Набувати знань в якійсь галузі; пізнавати, вивчати що-небудь.
– Як чоловік сам сіє, сам оре, сам сапає, – спізнає все ліпше (О. Кобилянська);
– Ти у світ іди, Милий синочку, Ти усе спізнай (С. Руданський);
– Як не може свиня на небо подивитися, так їм спізнати грамоту (Панас Мирний).
3. Одержувати відомості про кого-, що-небудь; бути, ставати обізнаним з чимсь, відносно когось.
[Кіндрат:] Як якийсь .. праправнук наш Своїх дідів спізнати забажає, То знайде він звістки про нас усякі (В. Самійленко).
4. перев. док. Зрозуміти суть кого-, чого-небудь.
Погладив її панотець по головці, та, мабуть, не по-батьківськи, бо хоч мале було, а зараз спізнало, що він невеселий (А. Свидницький);
// Виявити, викрити (щось таємне, заборонене).
[Текля:] Ви ж розумний кавалер, то й подумали б, що буде, як люде спізнають, що я буду від вас гостинці... (М. Кропивницький);
// Зазнати на власному досвіді, пережити щось.
Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський);
Син коваля, рано осиротівши, спізнав він [І. Франко] усю гіркоту життя (П. Тичина);
Хто, друзі, у мандрівках не бував.., Той добрості людської не спізнав (М. Рильський);
Давно колись, у молоді роки, Охрім Півень спізнав хвилюючу й непереможну пристрасть: він шукав скарби (О. Донченко);
– Коли ти спізнаєш почуття кохання, тоді сам відповіси на своє запитання (Ф. Бурлака).
5. перев. док. Зустріти, вперше побачити кого-небудь; познайомитися з кимсь.
Моя Параска, спізнавши мене, хорошим хазяїнам хліб повертала, а за мене подавала рушники (Ганна Барвінок);
Там [у Варшаві] .. Тувіма спізнав я Юліана (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)