срамник

СРАМНИ́К, а́, ч., заст.

Соромітник.

[Галя (регоче):] О, боже! От якби хто бачив [як впала Явдоха]! [Петро:] Що? посвітила чим-небудь? [Явдоха:] Петре! срамник! (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. срамник — срамни́к іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. срамник — -а, ч., заст. Соромітник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. срамник — БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст.  Словник синонімів української мови
4. срамник — СРАМНИ́К, а, ч., заст. Соромітник. [Галя (регоче):] О, боже! От якби хто бачив [як впала Явдоха]! [Петро:] Що? посвітила чим-небудь? [Явдоха:] Петре! срамник! (Мирний, V, 1955, 144).  Словник української мови в 11 томах