сріблистий
СРІБЛИ́СТИЙ, а, е.
Те саме, що срібля́стий.
Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком, – Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір (М. Рильський);
Місяць вистеляє нам сріблисту доріжку (І. Цюпа);
Заколупнув старий Синівське серце своїми словами, Не так словами, як слізьми, що мов Горох сплили на бороду сріблисту (І. Франко);
Верхів'я густолисті Мій край нагадують мені: В степу сріблисту тополину, Березу в тихому гаю (А. Малишко);
– Чи це ви вже вдруге вмиваєтесь? – задзвенів сріблистий голосок за дверима (І. Нечуй-Левицький);
Кружляли сріблисті хмари в небі (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)