срібний
СРІ́БНИЙ, а, е.
1. Прикм. до срі́бло́ 1.
Срібний зливок;
// Який має в собі срібло як складову частину.
Даури [народність, що живе в Китаї] займалися сільським господарством, .. ні срібної, ні інших руд не видобували (з наук.-попул. літ.);
// Признач. для оброблення срібла.
У 1844 р. він [М. М. Бишевський], уже як майстер, записав до цехової книги Київського срібного цеху своїх учнів (з наук.-попул. літ.);
// Зробл. із срібла або покритий, оздоблений сріблом.
Заглянула [Василина] в кругле дзеркало в срібних рамах (І. Нечуй-Левицький);
Стоять було [парубки] з своїми люльками в зубах; срібна оправа, срібні ланцюжки, а люлька холодна, без вогню (П. Куліш);
До фонду оборони здали [колгоспники] м'ясо і шерсть, облігації, срібний посуд, теплі речі (Ю. Яновський);
Після чарки економ тут же на полі видав усім по срібному півкарбованцю (М. Стельмах);
// Пов'язаний з видобуванням і обробкою срібла.
Срібні копальні;
Срібний промисел;
// перен. Який зайняв друге місце в спортивних змаганнях, на конкурсі і т. ін., завоював срібну медаль (срібні медалі).
Срібний призер;
Срібна команда.
2. у знач. ім. срі́бний, ного, ч., заст. Срібний карбованець.
– Що ти за нього хочеш? Най тобі дам п'ятсот срібних. Бідний чоловік зрадів, що дають йому стільки грошей за пташине яйце (А. Калин).
3. Затканий, гаптований посрібленими нитками.
Люба мамочко! .. Може трапиться той чоловік, що продає срібні подольські [подільські] вишиванки, то купи їх (Леся Українка);
В білому одіта [красуня] І поверх парчею срібною покрита (Я. Щоголів);
І Жук, і Шестірний одягнені в сині каптанки .. з срібним позументом коло невеличкого стоячого коміра (Панас Мирний).
4. Кольором і блиском схожий на срібло (у 1 знач.).
Крізь чорну баню верховіття де-не-де продерся срібний промінь місяця і ліг на чорну землю срібною плямою (М. Коцюбинський);
По піску по золотому Ллється срібная вода (А. Кримський);
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелеться полем туман (М. Старицький);
// Сивий, із сивиною.
Шанують скрізь волосся срібне, А люблять золоте! (П. Грабовський);
Дивилися просто перед себе стомлені орлині очі [робітника], на жилавій шиї – горда срібна голова (Ю. Яновський);
Високий дід з срібним хвилястим волоссям і срібною довгою бородою постукав у майстерню (О. Іваненко).
5. перен. Мелодійно-дзвінкий, чистий (про звук, голос, сміх і т. ін.).
Молодіж сільська гуляє .. Лунають срібні голоси (І. Франко);
Не прислухаючись, Барбара чула.., як срібним звуком бриніли козачі остроги (Іван Ле);
Я був вражений .. Не знав до цього, що в нього такий срібний голос (Ю. Збанацький);
Чути срібний сміх, і десь дзвенить музика (М. Рильський).
6. перен. Який дає радість, створює відчуття чогось приємного, світлого.
Пливуть тумани на долину, прядуть для тебе срібні сни (І. Гончаренко).
7. перен. Дорогий, любий (уживається перев. у пестл. звертанні до кого-, чого-небудь).
Ой ти, моя головонько, срібна, золотая, Та на моїй головоньці жура великая (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)