старослов'янський

СТАРОСЛОВ'Я́НСЬКИЙ, а, е.

Стос. до літературно-писемної культури слов'ян епохи ІХ–ХІ ст., пов'язаний з нею.

Перше застосування старослов'янської мови, як і винахід письма для неї, історичний переказ пов'язує з іменами двох староболгарських культурних діячів – Кирила та Мефодія (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. старослов'янський — старослов'я́нський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. старослов'янський — -а, -е. Стос. до літературно-писемної культури слов'ян епохи 9-11 ст., пов'язаний з нею. Старослов'янська мова — давньоцерковнослов'янська мова, найдавніша літературна мова слов'ян; належить до південно-слов'янських мов індоєвропейської сім'ї.  Великий тлумачний словник сучасної мови