стерничий

СТЕРНИ́ЧИЙ, чого, ч., рідко.

Те саме, що стернови́й 2.

[Гелен:] Я з правдою борюсь і сподіваюсь її подужати і керувати от як стерничий кораблем керує (Леся Українка);

Обережний і спритний стерничий може вивести човен на відкриті плеса й озера лиш по малопомітних протоках (з наук.-попул. літ.);

Снасті тим часом усі спорядивши, на свій корабель ми Сіли, – вітер лише та стерничий його спрямували (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Значення в інших словниках

1. стерничий — стерни́чий іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. стерничий — див.. КЕРМАНИЧ.  Словник синонімів Караванського
3. стерничий — див. керівник  Словник синонімів Вусика
4. стерничий — -чого, ч., рідко. Те саме, що стерновий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стерничий — КЕРМА́НИЧ (той, хто править кермом), КЕРМОВИ́Й, СТЕРНОВИ́Й, СТЕРНИ́ЧИЙ, СТЕРНИ́К заст. (той, хто здійснює керування судном, човном тощо). Був добрий керманич, сто дараб звів і навіть о камінчик не черкнув (Г.  Словник синонімів української мови
6. стерничий — Стерни́чий, -чого; -ни́чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стерничий — СТЕРНИ́ЧИЙ, чого, ч., рідко. Те саме, що стернови́й 2. [Гелен:] Я з правдою борюсь і сподіваюсь її подужати і керувати от як стерничий кораблем керує (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах