стовпіти

СТОВПІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм.

Втрачати здатність рухатися, завмирати, ціпеніти від хвилювання, з переляку, від розгубленості і т. ін.

– Відчиняю [відкриваю] її [телеграму] і – стовпію. Там стояло написано: “Нещасливий чоловіче, що ти накоїв!” (І. Франко);

– Я твоя доля .. – Навіть фронтовика можуть вразити і приголомшити ці слова. Марко зачудовано стовпіє (М. Стельмах);

Повертає голову [зайченя], підводиться на ноги і раптом стовпіє: перед ним стоїть якесь страхіття (О. Копиленко).

Значення в інших словниках

1. стовпіти — стовпі́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. стовпіти — -ію, -ієш, недок., розм. Втрачати здатність рухатися, завмирати, ціпеніти від хвилювання, переляку, розгубленості тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стовпіти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ...  Словник синонімів української мови
4. стовпіти — СТОВПІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм. Втрачати здатність рухатися, завмирати, ціпеніти від хвилювання, з переляку, від розгубленості і т. ін. — Відчиняю [відкриваю] її [телеграму] і — стовпію. Там стояло написано: «Нещасливий чоловіче, що ти накоїв!» (Фр.  Словник української мови в 11 томах