стопорити

СТО́ПОРИТИ, рю, риш, недок.

1. що. Зупиняти або уповільнювати хід, роботу механізму, машини.

– Стопоріть мотор! – залунав вигук із шлюпки (М. Трублаїні);

Стопорить [капітан] машину .. і правує до берега ближче (О. Гончар);

// Закріплювати стопором (яку-небудь деталь).

Стопорити гайку;

// перен., розм. Затримувати, уповільнювати розвиток, хід якої-небудь справи, якогось заходу, явища.

2. Припиняти або уповільнювати свій хід.

Часом крейсер стопорив.

Значення в інших словниках

1. стопорити — сто́порити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стопорити — Затримувати, зупиняти.  Словник синонімів Караванського
3. стопорити — Зупиняти, зупинити, позупиняти, припиняти, припинити, поприпиняти, спиняти, спинити, поспиняти  Словник чужослів Павло Штепа
4. стопорити — -рю, -риш, недок. 1》 перех. Зупиняти або уповільнювати хід, роботу механізму, машини. || Закріплювати стопором (яку-небудь деталь). Стопорити гайку. || перен., розм. Затримувати, уповільнювати розвиток, хід якої-небудь справи, якогось заходу, явища. 2》 неперех. Припиняти або уповільнювати свій хід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стопорити — ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ розм., ЗАПИНЯ́ТИ діал.; ЗАТРИ́МУВАТИ із сл. хода, біг і т. ін.  Словник синонімів української мови
6. стопорити — СТО́ПОРИТИ, рю, риш, недок. 1. перех. Зупиняти або уповільнювати хід, роботу механізму, машини. — Стопоріть мотор! — залунав вигук із шлюпки (Трубл., II, 1955, 408); Стопорить [капітан] машину..  Словник української мови в 11 томах