страховина

СТРАХО́ВИНА́, о́вини́, ж.

1. Те, що викликає, вселяє почуття страху, лякає своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін.

[Ледачий:] Господи помилуй, яка страховина. У мене дрижить все тіло (І. Карпенко-Карий);

– Ой лишенько, яка страховина! – вирвалось у Христини (М. Стельмах).

2. у знач. присудк. сл. Те саме, що стра́шно 2.

Зима надворі; ніч, хуртовина; Буря завила, аж страховина... (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. страховина — страхо́вина́ 1 іменник жіночого роду страхо́вина́ 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. страховина — Страховиння, страхота, кошмар.  Словник синонімів Караванського
3. страховина — див. страшило  Словник синонімів Вусика
4. страховина — -овини, ж. 1》 Те, що викликає, вселяє почуття страху, лякає своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. 2》 у знач. присудк. сл. Те саме, що страшно 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. страховина — СТРАХІ́ТТЯ перев. мн. (страшні, згубні, небезпечні собою або своїми наслідками події, те, що вселяє почуття страху), СТРАХО́ВИНА́, ЖАХ, ЖАХІ́ТТЯ, КОШМА́Р розм., СТРАХО́ВИЩЕ розм., СТРАХОВИ́ДДЯ розм., СТРАХОТА́ розм., СТРАХОВИ́ННЯ розм., СТРАХОВІ́ТТЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. страховина — Страхо́вина́, -ни́, -ні́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. страховина — СТРАХО́ВИНА́, о́вини́, ж. 1. Те, що викликає, вселяє почуття страху, лякає своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. [Ледачий:] Господи помилуй, яка страховина. У мене дрижить все тіло (К.-Карий, II, 1960, 43); — Ой лишенько, яка страховина!...  Словник української мови в 11 томах