стрибати
СТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Робити стрибок, стрибки; скакати.
Лошата стрибали на зеленім дворі (М. Коцюбинський);
Горобці стрибали по тинах, по оселях, .. цвірінькали кругом зеленого саду (Панас Мирний);
Юрась аж мінився від радості, стрибав на одній нозі, всім зазирав у вічі (М. Чабанівський);
* Образно. Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни, стрибала по оселі, вила в димарі (Панас Мирний);
// Стрибком перехоплюватися через що-небудь.
Черниш .. став швидко спускатися косогором. Стрибав через чиїсь окопи, обвалюючи в них землю (О. Гончар);
Андрій стрибає через паркан (О. Довженко);
// Стрибком вихоплюватися на що-небудь.
Біля костьолу метушня. У бронетранспортер стрибають німці (І. Гончаренко);
// Стрибком переміщатися на інше місце, вихоплюючись звідки-небудь назовні, швидко проникаючи всередину чогось і т. ін.
Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку, і з розгону стрибає в човен (М. Стельмах);
// Робити спортивний стрибок; займатися стрибками як спортивними вправами.
В кутку біля лазні – трапеції, турніки, бруси та інше гімнастичне причандалля. Там стрибають, плигають, перекидаються і стають дибки (Ю. Смолич);
Льотчикові аж дивно чути, що пращури його були чумаками .. Але ще важче, мабуть, було б уявити самим чумакам, що котрийсь із їхніх нащадків стане крилатим, літатиме в повітрі, стрибатиме вночі з парашутом (О. Гончар);
// Кидатися вниз стрибком.
– Ану, стрибайте, а я подивлюсь! Я зроду не бачила, як паничі стрибають з скель у воду, – сказала Олеся, осміхаючись (І. Нечуй-Левицький);
Зимового сніжного ранку На вулиці бавились діти, – Стрибали з високого ганку На землю, порошею вкриту (І. Муратов);
// Стрибком, стрибками переміщатися з одного місця на інше, просуватися далі.
Олеся скочила на зелений, як шовк, бережок і почала легенько стрибати з каменя на камінь (І. Нечуй-Левицький);
Вона стрибала з купини на купину сливе бадьора. З кожним ступенем надія росла в її серці (М. Коцюбинський);
// Танцювати підскакуючи, роблячи стрибки.
Не до Бога полинули ті палкі молитви палких фанатиків: пішли вони до темних сил, котрі у пеклі аж стрибали гопака, зачувши ті неправдиві молитви (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Швидко текти по камінню, уступах і т. ін. (про річку, струмок тощо).
Побігли швидко, мов ящірки, патьоки з гір, стрибаючи на переступах, в'ючись гадюками по ровах (Панас Мирний);
Часто зупиняємось над шумною течією, дивимось, як стрибає по гострому камінню невтомна гірська вода (Т. Масенко);
// Швидко переходити з одного об'єкта на інший (про очі, погляд).
Холодний погляд [Гульки] ковзає по мокрій землі, стрибає з предмета на предмет, і ніщо не може його зігріти (М. Ю. Тарновський);
// Хаотично перебігати від одного до іншого (в розмові, думках і т. ін.).
Захвачені легким критицизмом, почали [пани і панночки] стрибати з теми на тему, перескочили й на музику, й на малювання (Дніпрова Чайка);
// Швидко йти, проходити, змінюючись у свідомості; переходити, переключатися на що-небудь інше (про думки).
Орест тільки зовні здавався спокійним. Всередині у нього все кипіло, і блискавичні думки стрибали в голові (Олесь Досвітній);
Думки в Борисовій голові стрибали одна через одну, плуталися, уривалися, і ніяк не могло знайтися серед них однієї, вирішальної (В. Собко);
// Раз у раз то з'являтися, то зникати або пересуватися з одного місця на інше тощо (про світло, проміння, тіні і т. ін.).
Ясне сонце почало підніматись десь далеко за лісом, і його червоний світ слався в лісі по снігу, а на опушених інеєм високих гілках стрибало його ясне проміння (Панас Мирний);
На стіні від дідових рухів стрибали чудернацькі тіні (О. Донченко).
3. Ударяючись об що-небудь, коливаючись на чомусь, підскакувати.
Віз підскакує, як скажений; колеса стрибають по камінні, аж пищать, аж скриплять (І. Нечуй-Левицький);
Колеса візка стрибали по замерзлій дорозі, візок гойдало (А. Хижняк);
Вітер шалено гонить перекотиполе, з корінням вириває потемнілі кущі кураю і примушує їх стрибати й мчати в ніч химерними тваринами (І. Кириленко).
4. перен., розм. Іти, ходити підстрибуючи.
Одне лихо – на милицях стрибає Сашко. Міною його покалічило ще хлопчаком (О. Гончар);
// розм. Ходити у взутті, одязі не свого розміру, поганої якості і т. ін.
– Й ходитиму, поки буде робота .. – Я хочу теж мати й картуз, і пояс, і чумарку хоч до церкви... Я не допущу й вас стрибати у постолах зимою... – відповів ІванЛ. Яновська (Л. Яновська).
5. Мимовільно дрижати, труситися (про частини обличчя, тіла).
Брова стрибає вгору, і Раусліт круто повертається до апаратів (В. Собко).
◇ Бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х див. бі́сик;
[Вогне́нні (те́мні, черво́ні і т. ін.)] ко́ла бі́гають (стриба́ють, витанцьо́вують і т. ін.) / забі́гали (пішли́) в оча́х (пе́ред очи́ма) див. ко́ло¹;
Думки́ стриба́ють (кружля́ють) / застриба́ли (закружля́ли) у голові́ див. ду́мка;
За́йчики в голові́ стриба́ють див. за́йчик;
Скака́ти (вска́кувати, стриба́ти) / ско́чити (вско́чити, стрибну́ти) в гре́чку див. скака́ти;
(1) Стриба́ти очи́ма – швидко, пропускаючи щось, переводити погляд з одного об'єкта на інший.
Далі Тетяна бачила, як він почав стрибати очима з рядка на рядок, а обличчя його блідло все дужче й дужче (Д. Ткач);
(2) Стриба́ти че́рез пліт з ким – вступати в позашлюбні зв'язки з кимось.
Підсміюється [Січкар] в душі з Денисенка, який за землею не бачить, як жінка з іншими стрибає через пліт (М. Стельмах);
(3) Ца́пом стриба́ти – високо й незграбно стрибати; стрибати як цап.
А тим часом [чорт] скік к одвірку – Ну цапом стрибати! З прогонича зуздрів дірку – Та й шморгнув із хати (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови (СУМ-20)