стрижень
СТРИ́ЖЕНЬ, жня, ч.
1. Предмет видовженої форми, який є переважно осьовою або опорною частиною чого-небудь; стержень.
Стрижень поршня.
2. Осьова, серединна частина чого-небудь у рослинному чи тваринному організмі.
Стрижні від шишок [смереки] зберігаються на дереві іноді по кілька років (з наук. літ.);
Стрижні кукурудзяних качанів, які поживністю переважають яру солому, доцільно згодовувати [худобі] також у вигляді борошна (з наук. літ.).
3. чого, перен. Основна, головна частина, основа чого-небудь.
Мовилося про те, що було стрижнем усього Бородавчиного думання (З. Тулуб).
4. спец. Частина ливарної форми, яка служить для утворення порожнини у відливку.
Технологічний процес виготовлення стрижнів.
5. Найглибше місце річки, де дуже швидко тече вода; бистрина.
На превелику силу вдалося врешті вибитися зі стрижня та наблизитись до берега (М. Коцюбинський);
За Вишгородом Дніпро круто повертав ліворуч. Тут на стрижні сходились вітри з Дніпра й Десни (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)