стрижка
СТРИ́ЖКА, и, ж.
1. Дія за знач. стри́гти 1 і стри́гтися 1.
Там, в холодку і затишку, Взявши машинки до рук, Дружно беруться за стрижку [овець] Дід і Микола-онук (С. Олійник);
Софійка обернулася до чергової, що теж була тут. – Коли стрижка й лазня? – Стригтимуть сьогодні, а лазня – завтра (Л. Смілянський).
2. Спосіб, форма, зразок підстригання волосся.
Петро був не тим, яким я побачив його вперше. Справді ж бо, він був умитий, пострижений. Стрижка, правда, своєрідна, так кожного з нас стригли в Петрові роки, під драбинку (Ю. Збанацький);
Стрижка “під бокс” і спортивна сорочка з застіжкою “блискавка” робили його схожим на азартного молодого спортсмена (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)