стругнути
СТРУГНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., що і без дод.
Однокр. до струга́ти 1, 2.
Матвій підвівся, навпомацки знайшов своє весло, стругнув держало дідовим ножем (М. Стельмах);
Капітан стругнув своїм ножиком паличку, лейтенант стиха насвистував, інші мовчали (О. Десняк).
СТРУГНУ́ТИ², ну́, не́ш, док., розм.
1. Втекти, поїхати, побігти куди-небудь.
Якби тільки то від мене залежало, то я б уже давно з Одеси стругнула в Болгарію (Леся Українка).
2. кого, що. Те саме, що уда́рити 2.
Як стругне його по пиці (Сл. Б. Грінченка).
3. що. Зробити що-небудь несподіване, незвичайне.
[Гострохвостий:] А яку я вам стругну сукню! З чистого шовку! (І. Нечуй-Левицький).
◇ (1) Стругну́ти шту́ку – те саме, що Устругну́ти шту́ку (шту́чку) (див. устругну́ти).
Задній офіцер задумав стругнути ще кращу штуку й повернув коня на шаплики з дьогтем та на бублики (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)