струджений
СТРУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до струди́ти.
* Образно. Завітала зима стара, біла бабуся, щоби струджену, змучену пекучим сонцем і знесилену літом землю заколисати до відпочинку (Н. Кобринська).
2. у знач. прикм. Виснажений, стомлений тяжкою працею.
Сам він був такий струджений, мав ноги, вкриті глибокими ранами, бо робив біля погрузки дерева і увесь час стояв у воді (А. Турчинська);
Зажурено подивилась [Тиснянчиха] на струджені свої руки (С. Скляренко);
* Образно. Він знав, що ніколи так не відчуєш смаку печеної картоплі, як серед осіннього поля, після струдженого дня, в запахах свіжої ріллі та вогких, прілих бур'янів на стерні (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)