струдити —
СТРУДИ́ТИ див. стру́джувати.
Словник української мови в 11 томах
струдити —
Струдити, -джу, -диш гл. Утомить работой. Вернула з поля змучена і струджена. Гн. І. 92. Мого миленького не розбудять: миленький бардзо стружений. Чуб. III. 320.
Словник української мови Грінченка