струменіти
СТРУМЕНІ́ТИ, струмені́є і струмени́ть, недок.
1. Литися, текти струменем, вузенькою цівкою.
Йому хотілося пити, він помітив поставленого на триніг шланга, з якого пружинистою цівкою струменіла на квітник вода (Ю. Мушкетик);
Теплі сльози струменіли з очей, котились за вуха, змочували рудувату санаторну білизну (Ю. Збанацький);
Всі дихають гаряче, в кожухах жарко, у кожного піт .. струменить з лоба (В. Кучер);
* Образно. Невпинно струменіє духовна снага народу (з газ.).
2. перен. Випромінюватися, поширюватися в оточуючому просторі, проникати куди-небудь, перев. струменем або струменями (про світло, пахощі, звуки і т. ін.).
Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки (М. Зеров);
Було тихо, ніжно струменіло на землю місячне проміння (Ю. Збанацький);
Корови лежали на дерев'яному помості, .. і від них струменіло тепло та ще запаморочливі домашні запахи сіна, молока і живності (П. Загребельний);
На рушнику, на лаві, сіріла плеската перепічка, над нею струменів пар і осідав на старому, поцяткованому часом дзеркалі, що висіло на стіні (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)