студити
СТУДИ́ТИ, студжу́, сту́диш, недок., розм.
1. кого, що і без дод. Робити що-небудь холодним або холоднішим; охолоджувати, остуджувати.
Вогонь палить, вода студить (прислів'я);
Мела хуртовина, сніг падав за комір, холодними струмками студив обличчя, але Сергій цього не помічав (О. Гуреїв);
Ми роззулись і пішли берегом босі, хоча ночі стояли холодні і ноги студила колюча світанкова роса (І. Муратов);
В квітні ще не раз північні вітри з морозами студили землю (К. Гордієнко);
// що. Дмухаючи на гарячу страву, робити її холоднішою.
Отець Артемій .. налив з стакана в мисочку чаю і почав похапцем студити (І. Нечуй-Левицький);
Студить юшку в ложці Іван, і витягнуті трубкою губи ворушать цурпалками коротких вусів (М. Стельмах);
// Дути на руки для їх зігрівання.
Кожне у руки студе, бо хоче їх нагріти (прислів'я);
// Дути, віяти (про вітер).
Із степу не переставав студити холодний вітер (Г. Епік);
Починав падати різкий дощ, студив .. морський вітер (І. Микитенко).
2. кого. Сильно морозити, трусити.
Вдень було нудно. Студила пропасниця (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)