стікатися
СТІКА́ТИСЯ, а́ється, недок., СТЕКТИ́СЯ, стече́ться; мин. ч. сті́кся, стекла́ся, ло́ся; док.
1. З'єднуватися, сполучатися (про потоки рідини).
За кам'яною пірамідою стікаються докупи потоки Чорна Вода й Біла Вода, і з них складається Руський Потік (І. Нечуй-Левицький);
Поступово ширшає [Дніпро], росте, вбираючи в себе води багатьох рік, що горнуться, стікаються до нього (І. Цюпа);
// розм. Те саме, що схо́дитися 2.
Кожух не стікається, бо вузький (Сл. Б. Грінченка).
2. перен. Сходитися, з'їжджатися, збиратися в одне місце.
Вже недалеко стоїще .. До нього, як до центра, стікаються стада з усіх сторін (Г. Хоткевич);
Ударив дзвін. Мов по бойовій тривозі, звідусюди стікались в прогони монтажники (Яків Баш);
За машинами і за мотоциклами – безперервним потоком – стікались до майдану поодинці і цілими кавалькадами велосипедисти (Ю. Смолич);
* Образно. До нього стікалися далекі спогади, і .. народжуються неспокій і пристрасть (М. Стельмах).
3. діал. Казитися (у 1 знач.).
[Сімон:] Жан, чи ти стікся, чи що? А, правда, що ти такий п'яний, що не тямиш, о чім плетеш! (І. Франко).
◇ (1) Бода́й (щоб) ти (він і т. ін.) сті́кся – уживається як лайка.
Словник української мови (СУМ-20)