судома
СУДО́МА, и, ж.
1. Мимовільне скорочення м'язів (від болю, холоду, при деяких захворюваннях і т. ін.); судорога, корчі.
Маруся відчувала, що все її обличчя пересмикує нервова судома (С. Добровольський);
Завтра він побачить сина! Аж руки звело судомою від бажання щосили, до хрусту в кістках обняти цього навіженого бунтівника (Ю. Шовкопляс);
* Образно. [Ярослав:] Картину цю назвав би я інакше... Я бачу в ній якийсь таємний страх, .. смутних вагань судому мовчазну (О. Левада);
* У порівн. Аткінс поглянув на людський рій, І кров у дзвенючі скроні ударила, як в судомі (М. Бажан).
2. перен., заст. Горе, біда.
Ой, судома, браття, Ой, судома, – А й нема хліба ні снопочка Ані в полі, ні дома (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)