супісок
СУ́ПІСОК, ску, ч.
Осадочна гірська порода, до складу якої входять пісок і глина (3–10%), а також ґрунт такого складу.
Ґрунти Українського Полісся – опідзолені піски, супіски і легкі суглинки – бідні на органічні речовини (з наук. літ.);
І земля, знову ж таки, не однакова: на Полтавщині більше родюча земля, чорноземля, а по інших губерніях – супіски, солонці, піски (Б. Антоненко-Давидович);
Кинулися відвойовувати землю у бутівчан, на яку були так необачно махнули рукою – самі супіски та болото, – а ті тепер не поступалися (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)