сутінковий
СУТІНКО́ВИЙ, а, е.
Прикм. до су́тінки.
Зловісна громова хмара заходить збоку, суне низько, пливе, клубочить чорними хвилями, які випливають одна поперед одної, кладуть поступово сутінкову млу на вечірню землю (Ю. Яновський);
Тепер вітер падав з сутінкового неба тугими шарами, з хрипким свистом умирав під колесами (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)