сухорлявий
СУХОРЛЯ́ВИЙ, а, е.
Трохи худий; худорлявий.
В довге сухорляве лице був ніби заткнутий гострий, горбатий та тонкий ніс (І. Нечуй-Левицький);
Спинився стрункий і сухорлявий молодий моряк (Ю. Смолич);
Вона була сухорлява, худенька, бліда (Ю. Збанацький);
Коня звати Метеор. Він увесь золотий – від гриви до хвоста. Темні, наче засмажені на сонці, сухорляві, стрункі ноги (Ю. Яновський);
* Образно. Із стартової площадки один за одним злітають у небо сухорляві, ніби злиті з металу і швидкості, винищувачі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)