сіконути

СІКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод.

Підсил. до сікну́ти.

Гикнув [Тимко] від удару і впав на купу свіжої землі, але потім схопився і, згрібши лопату вобіруч, сіконув нею на два сантиметри вище голови старого (Григорій Тютюнник);

Солдати не пробігли й півсотні кроків, як їх сіконули нищівним огнем (І. Цюпа);

Не ставали поруч Дорохтей і Іван, а зустрінуться, бувало, то голови завертають аж за плечі, або раптом і сіконе Плачинда: – То іще дихаєш? – Правдою дихаю. А тебе, Дорохтею, ще від кривди на кольки не схопило? (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. сіконути — сікону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сіконути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Підсил. до сікнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сіконути — як батого́м сікну́ти (сікону́ти). Сказати різко щось неприємне. Управитель уже з докором звертається до Якубенка.— Лесю, хоч худобу пожалій.— А ви наших дітей, коли вони з голоду пухли, хоч раз пожаліли? — Як батогом сікнув (словами) Лесь (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови
4. сіконути — ШМАГА́ТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), ХЛЬО́СКАТИ, ХЛЬО́СТА́ТИ, НАХЛЬО́СТУВАТИ, СТЬОБА́ТИ, НАСТЬО́БУВАТИ, ХЛЯ́СКАТИ розм., ХВИ́СЬКАТИ розм., ЦВЬОХАТИ (ЦЬВО́ХАТИ) розм., ЦЬВО́ХКАТИ (ЦВЬО́ХКАТИ) розм., ШМО́РГАТИ розм., ШЛЬО́ГАТИ діал., ШВЯ́КАТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. сіконути — СІКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Підсил. до сікну́ти. Гикнув [Тимко] від удару і впав на купу свіжої землі, але потім схопився і, згрібши лопату вобіруч, сіконув нею на два сантиметри вище голови старого (Тют.  Словник української мови в 11 томах
6. сіконути — Сіконути, -ну, -неш гл. Сильно сѣкнуть. рубнуть. Щоб тебе кат сіконув перед великими вікнами. Ном. № 3689.  Словник української мови Грінченка